Испытания пригородного дизель-поезда КВСЗ проходят успешно

С 15 июля на Приднепровской железной дороге проходит цикл динамических испытаний пригородный дизель-поезд КВСЗ ДПКр2-001 на участке пути между станциями Новомосковск-Днепровский – Баловка. Они продолжатся до конца августа. Вся техника Крюковского вагоностроительного завода проходит все необходимые испытания в полном объеме.

«Горжусь, что в Украине выпускают такую технику»

Не забываются со временем и не стираются в памяти впечатления и эмоции от участия в испытаниях межрегионального двухсистемного электропоезда ЕКр1, которые проходили летом 2012 года именно в этих местах. Поэтому наша группа – начальник бюро рекламы торговой фирмы Сергей Клименко, заведующий фотолабораторией Юрий Язовцев, заведующий кинотехотделом дворца культуры Виктор Семенов и я – Анна Кудиярова – выезжаем в командировку с особенным настроением. Предчувствие встречи с нашим новым детищем, которое покинуло родные заводские стены и осваивает просторы стальных магистралей, витает, как говорится, в воздухе.

Ласковое летнее утро. Вот уже позади знакомые пригородные села Каменные Потоки, Успенка. Дорога вьется все время вдоль Днепродзержинского водохранилища. Мишурин Рог, Верхнеднепровск, Днепродзержинск. Объезжаем Днепропетровск и не без удовольствия видим дорожный указатель – Новомосковск.

На участке пути Новомосковск-Баловка два железнодорожных переезда. К одному из них и направляемся. Там нас ждет дизель-поезд, вопреки известной поговорке, что поезд ждать не будет.

Управляют им две бригады машинистов Полтавского отделения Южной железной дороги. Две сразу, чтобы приобрести навыки и опыт управления новой техникой. Это Анатолий Литвишко, Василий Бабчук, Сергей Жирко, Максим Мусияченко. Молодые, красивые, шутят.

Приветливый Василий Бабчук отвечает на мои вопросы:

— Давно работаете на железной дороге?

— Уже 9 лет.

— Отличается ли управление этим дизель-поездом от тех, на которых вы работали раньше?

— Конечно! Это поезд ХХІ столетия. Те, на которых мне приходилось ездить тоже неплохие, но «самый молодой» из них 1990 года выпуска.

— А как вы научились управлять этим поездом?

— Мы прошли курс обучения у вас на заводе. Конструкторы, которые создали его, читали нам лекции. Теперь вот имеем возможность применить полученные знания на практике.

— И какие впечатления?

— Самые лучшие! Я рад, горд и счастлив, что в Украине изготавливают такую технику. Впечатления только положительные! Доволен тем, что принимаю участие в испытаниях. Желаю вашему заводу процветания и успешной работы, — с восхищением в голосе говорит Василий, глаза его сияют.

— Какие удобства предусмотрели создатели поезда для вас, машинистов?
К нашему разговору присоединяется Анатолий Литвишко:
— В кабине машинистов есть кондиционер, в салонах вагонов – тоже. У нас есть также холодильник, микроволновая печь. Удобные кресла, понятный пульт управления, хороший обзор. Вот монитор видеонаблюдения за салонами и снаружи поезда.

Конечно, интервью в дороге машинисты могут себе позволить только во время такой обкаточной поездки. И то непродолжительное. Потому что железная дорога требует внимания и дисциплины.

Когда ходишь по вагонам дизель-поезда, то понимаешь значение слова салон. Поезд просматривается на всю длину. Здесь нет тамбуров в привычном понятии слова, нет межвагонных перегородок. Просто герметичные удобные переходы, открытые просторные площадки у входов. В одном из головных вагонов – места для пассажиров с особенными потребностями, здесь же можно разместить коляску, здесь же есть увеличенных размеров туалет.

Смотрю на информационное табло для пассажиров: на улице +29, в салоне +25, скорость 116 километров в час. На табло бегущая строка также сообщает число, время, номер вагона.

Светит яркое солнце, но смотреть через специальное слегка тонированное стекло очень комфортно – не надо щуриться.

К тому же окна размещены у каждого ряда кресел, у всех пассажиров будет возможность любоваться пейзажами. Обращаю внимание, что внутренняя поверхность окон через специальные отверстия в наличниках обдувается охлажденным воздухом от кондиционеров. Зимой будет подаваться нагретый, чтобы они не замерзали и были сухими.

(Продолжение следует).

Справочно

Пригородный дизель-поезд ДПКр2-001 производства ПАО «КВСЗ» состоит из трех вагонов. Его конструкция позволяет формировать состав от двух до пяти вагонов. Эксплуатационная скорость – 140 км/час, конструкционная – 154. Кузова изготовлены из нержавеющей стали, установлены жесткие сцепные устройства, межвагонные переходы герметичные. Ходовая часть – тележки производства ПАО «КВСЗ» с пневморессорами, что делает ход поезда плавным, комфортным для пассажиров.

В составе дизель-поезда два головных вагона с кабинами управления и аппаратными отсеками. Носовая часть вагонов имеет краш-системы для сохранения машинистов, пассажиров и самого поезда на случай столкновения с любыми препятствиями.

Вагоны имеют блоки кресел, которые размещены по схеме 3х3, тамбурные зоны. В одном из головных вагонов есть места для размещения инвалидов в инвалидных тележках, специальный подъемник. Дизель-поезд имеет прислонно-раздвижные двери: двухстворчатые и одностворчатые.

Длина трехвагонного дизель-поезда – 73560 мм, ширина кузова 3500 мм. Количество приводных тележек – три (по одной в каждом вагоне). Количество мест для сидения – 267, максимальная населенность с учетом мест для стояния – 637 человек.

Дизель-поезд оборудован климатической системой, вакуумными туалетами закрытого типа, видеонаблюдением, автоматической диагностикой работы всех систем, в том числе автоматического контроля нагрева букс.

Во время поездки пассажиры всех вагонов получают информацию при помощи электронного табло о скорости движения, дате, температуре воздуха, времени пребывания в дороге.З 15 липня на Придніпровській залізниці проходить цикл динамічних випробувань приміський дизель-поїзд КВБЗ ДПКр2-001 на ділянці колії між станціями Новомосковськ-Дніпровський — Балівка. Вони триватимуть до кінця серпня. Вся техніка Крюківського вагонобудівного заводу проходить всі необхідні випробування в повному обсязі.

«Пишаюся, що в Україні випускають таку техніку»

Не забуваються з часом і не стираються в пам’яті враження та емоції від участі у випробуваннях міжрегіонального двухсистемного електропоїзди ЕКр1, які проходили влітку 2012 року саме в цих місцях. Тому наша група — начальник бюро реклами торгової фірми Сергій Клименко, завідувач фотолабораторією Юрій Язовцев, завідувач кінотехотделом палацу культури Віктор Семенов і я — Анна Кудіярова — виїжджаємо у відрядження з особливим настроєм. Передчуття зустрічі з нашим новим дітищем, яке покинуло рідні заводські стіни і освоює простори сталевих магістралей, витає, як кажуть, у повітрі.

Ласкаве літній ранок. Ось уже позаду знайомі приміські села Кам’яні Потоки, Успенка. Дорога в’ється весь час уздовж Дніпродзержинського водосховища. Мишурин Ріг, Верхньодніпровськ, Дніпродзержинськ. Об’їжджаємо Дніпропетровськ і не без задоволення бачимо дорожній покажчик — Новомосковськ.

На ділянці шляху Новомосковськ-Балівка два залізничних переїзду. До одного з них і прямуємо. Там нас чекає дизель-поїзд, всупереч відомій приказці, що поїзд чекати не буде.

Керують ним дві бригади машиністів Полтавського відділення Південної залізниці. Дві відразу, щоб придбати навички та досвід управління новою технікою. Це Анатолій Літвішко, Василь Бабчук, Сергій Жирко, Максим Мусіяченко. Молоді, красиві, жартують.

Привітний Василь Бабчук відповідає на мої запитання:

— Давно працюєте на залізниці?

— Уже 9 років.

— Чи відрізняється управління цим дизель-поїздом від тих, на яких ви працювали раніше?

— Звичайно! Це поїзд ХХІ сторіччя. Ті, на яких мені доводилося їздити теж непогані, але «наймолодший» з них 1990 року випуску.

— А як ви навчилися управляти цим поїздом?

— Ми пройшли курс навчання у вас на заводі. Конструктори, які створили його, читали нам лекції. Тепер ось маємо можливість застосувати отримані знання на практиці.

— І які враження?

— Найкращі! Я радий, гордий і щасливий, що в Україні виготовляють таку техніку. Враження тільки позитивні! Задоволений тим, що беру участь у випробуваннях. Бажаю вашому заводу процвітання та успішної роботи, — з захопленням в голосі каже Василь, очі його сяють.

— Які зручності передбачили творці поїзда для вас, машиністів?
  До нашої розмови приєднується Анатолій Літвішко:
  — У кабіні машиністів є кондиціонер, в салонах вагонів — теж. У нас є також холодильник, мікрохвильова піч. Зручні крісла, зрозумілий пульт керування, хороший огляд. Ось монітор відеоспостереження за салонами і зовні поїзда.

Звичайно, інтерв’ю в дорозі машиністи можуть собі дозволити тільки під час такої обкатний поїздки. І те нетривалий. Тому що залізниця потребує уваги і дисципліни.

Коли ходиш по вагонах дизель-поїзда, то розумієш значення слова салон. Поїзд проглядається на всю довжину. Тут немає тамбурів в звичному понятті слова, немає міжвагонних перегородок. Просто герметичні зручні переходи, відкриті просторі майданчики біля входів. В одному з головних вагонів — місця для пасажирів з особливими потребами, тут же можна розмістити коляску, тут же є збільшених розмірів туалет.

Дивлюся на інформаційне табло для пасажирів: на вулиці +29, у салоні +25, швидкість 116 кілометрів на годину. На табло рядок, що біжить також повідомляє число, час, номер вагона.

Світить яскраве сонце, але дивитися через спеціальне злегка тоноване скло дуже комфортно — не треба жмуритися.

До того ж вікна розміщені у кожного ряду крісел, у всіх пасажирів буде можливість милуватися пейзажами. Звертаю увагу, що внутрішня поверхня вікон через спеціальні отвори в наличниках обдувається охолодженим повітрям від кондиціонерів. Взимку буде подаватися нагріте, щоб вони не замерзали і були сухими.

(Далі буде).

Довідково

Приміський дизель-поїзд ДПКр2-001 виробництва ПАТ «КВБЗ» складається з трьох вагонів. Його конструкція дозволяє формувати склад від двох до п’яти вагонів. Експлуатаційна швидкість — 140 км / год, конструкційна — 154. Кузови виготовлені з нержавіючої сталі, встановлені жорсткі зчіпні пристрої, міжвагонні переходи герметичні. Ходова частина — візки виробництва ПАТ «КВБЗ» з пневморесор, що робить хід поїзда плавним, комфортним для пасажирів.

У складі дизель-поїзда два головних вагона з кабінами управління та апаратними відсіками. Носова частина вагонів має краш-системи для збереження машиністів, пасажирів і самого поїзда на випадок зіткнення з будь-якими перешкодами.

Вагони мають блоки крісел, які розміщені за схемою 3х3, тамбурні зони. В одному з головних вагонів є місця для розміщення інвалідів в інвалідних візках, спеціальний підйомник. Дизель-поїзд має притулити-розсувні двері: двостулкові і одностулкові.

Довжина трехвагонного дизель-поїзди — 73560 мм, ширина кузова 3500 мм. Кількість приводних візків — три (по одній у кожному вагоні). Кількість місць для сидіння — 267, максимальна населеність з урахуванням місць для стояння — 637 чоловік.

Дизель-поїзд обладнаний кліматичною системою, вакуумними туалетами закритого типу, відеоспостереженням, автоматичної діагностикою роботи всіх систем, в тому числі автоматичного контролю нагрівання букс.

Під час поїздки пасажири всіх вагонів отримують інформацію за допомогою електронного табло про швидкість руху, датою, температурі повітря, часу перебування в дорозі.

www.kvsz.com

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Украина промышленная
Adblock
detector